Мікробіологія грунту, здоровя грунту, відновлення після гліф...

Агро Експерт > Новости > Статьи > Мікробіологія грунту, здоровя грунту, відновлення після гліфосату з Вітазимом

Ukraine Farmers Conference 2018

Роберт Кремер

Тема доповіді: Мікробіологія грунту, здоровя грунту, відновлення після гліфосату з Вітазимом.

Грунти утворились під впливом біологічних, хімічних і фізичних факторів  на гірську породу. Сучасні грунти це живе середовище в якому постійно взаємодіють представники:  мегафауни (ссавці, птахи);  макрофауни (дощові черви, гнойові жуки, молюски, членистоногі); мезофауни (кліщі і ногохвістки); мікрофауни (одноклітинні мікроорганізми, нематоди); мікрофлори (бактерії, актиноміцети, гриби).

Родючисть грунтів насамперед визначається кількістю корисної мікрофлори, а саме  бактерій , актиноміцет та грибків. Під дією вище зазначених мікроорганізмів в грунті відбувається синтез органічної речовини. Також, під впливом мікроорганізмів  в грунті розкладаються рослині та тварині рештки. Отримані  продукти  розкладу  органічної речовини під впливом біохімічних перетворень  накопичуються в грунті в формі специфічної органічної речовини-гумусу.

Коріння рослин і мікроорганізми виділяють в грунт різні біологічно  активні речовини: вуглеводи, вітаміни, гормони і ферменти, які знаходяться в активному стані і стимулюють розвиток мікрофлори. Бактерії, актиноміцети та мікоризний грибок сприяють покращенню структури грунту, запускають кругообіг поживних речовин, стимулюють ріст рослин, нейтралізують шкідливі речовини та виробляють  антибіотики, які знищують збудників хвороб культурних рослин.

Найбільша активність грунтової біоти проявляється  у верхньому 0-10 см шарі грунту, при цьому 80-90% грунтової біологічної активності припадає на гриби та бактерії.  Мікробна біомаса це двигун кругообігу органічних речовин і елементів мінерального живлення. Головним елементом родючості грунту є мінералізація –розклад грутовою біотою органічної речовини до доступних  для рослин елементів мінерального живлення.

Показники  родючості грунтів поділяються на: фізичні (щільність грунту, твердість грунту, структура грунту, водопроникність та водоутримуюча здатність); хімічні (кислотність грунту, ємність катіонного обміну, вміст доступних форм макро- та мікро елементів); біологічні (мікробна біомаса С, структура мікробної популяції, мікробна діяльність, ферментативна активність грунту, вміст гломаліну).

Основи ефективного управління родючостю грунтів залежать від наступних факторів: спосіб обробітку грунту ( збереження структури грунту); сівозміна; накопичення органічної речовини в грунті (побічна продукція, внесення гною та компосту, мульча, біологічні продукти, сидерати, покровні культури, інтеграція тваринництва).

В США 62% земель, які відведені під сою з мінімальним обробітком грунту, під нульовим обробітком грунту 40% та 10% під покровними культурами.

За американськими даними, якщо взяти втрати грунту у чорному пару за 100%, то при вирощуванні кукурудзи за загальноприйнятими  технологіями з механічним обробітком вони становитимуть 60%, а за технологіями з мінімальним обробітком знижуються до 10%.

Водночас за вирощування багаторічних трав короткочасного використання  вони становлять  2%, а при тривалому залуженні – 0,4%. Таким чином, позитивний вплив сівозмінного фактора у стримуванні ерозії значно вагоміший, ніж обробітку грунту.

Біостимулятори росту рослин –це природні або синтетичні сполуки, які використовують  для обробки рослин з метою ініціювання змін у процесах їх життєдіяльності для покращення якості рослинного матеріалу, збільшення врожайності, полегшення зберігання врожаю.

Біостимулятори росту рослин сприяють :

  • розвитку розгалуженої кореневої системи, необхідних рослинам еколого- трофічних груп мікроорганізмів, в тому числі фосфор мобілізуючих та азот фіксуючих бактерій;
  • розвитку популяції мікроорганізмів, придатних до синтезу нових ріст стимулюючих речовин;
  • підвищенню вмісту фотосинтетичних пігментів на 10-20%;
  • розвитку адаптивної ознаки по підвищенню водоутримуючої здатності рослин;
  • біосинтезу стресових білків теплового шоку, що підвищує стійкість рослин до посухи;
  • зменшенню захворювання сільськогосподарських рослин основними хворобами.

На відміну від гербіцидів, фунгіцидів та інсектицидів, біостимулятори росту впливають лише на конкретні мішені – мембрани клітин рослин, не забруднюючи  довкілля.

Сучасній науці відомо шість класів природних фітогормонів,які використовують при створені біостимуляторів : ауксини, гібереліни, цитокініни, етилен, абсцизова кислота, брасиностероїди.

З метою подолання негативного впливу гербіциду гліфосат на активність мікроорганізмів ризосфери то розвиток трансгенних  (генетично модифікованих (GM)) сільськогосподарських культур Доктором Робертом Кремером  були проведені дослідження із застосуванням біостимулятору на основі брасиностероїдів – Вітазим.

Вітазим застосовували  у польових дослідженнях при вирощуванні сої та кукурудзи в штаті Міссурі в США протягом 2014-2017 років із застосуванням гліфосату і без нього.

Результати досліджень показали, що біостимулятор Вітазим покращив показники родючості грунтів і подолав негативний вплив гліфосату на рослини кукурудзи та сої на всіх дослідних ділянках. Так, суха маса коріння рослин кукурудзи та сої збільшилась на 42 і 65% відповідно, тоді як ураженість потенційно патогенними грибами Fusarium зменшилась на 31 і 45%.

Мікробне різноманіття грунту на основі аналізу PLFA було відновлено Вітазимом на дослідних ділянках кукурудзи та сої, оброблених гліфосатом. Так, більшість ризосферних флуоресцентних псевдомонадів, які активують  корисні функції, що прискорюють ріст рослин, а також ІАА продукуючі бактерії значно збільшились в обох гліфосат-оброблених культурах.

Отже, висока мікробіологічна різноманітність є  важливою для підтримання стабільної екосистеми та високої  продуктивності сільськогосподарських культур.

Продукція